Депутатська недоторканність: скасувати чи реформувати?

Президент України Петро Порошенко пропонує Верховній Раді скасувати депутатську недоторканність. Про це він зазначив під час зустрічі з керівниками фракцій Верховної Ради України VIІI скликання.
 
«Я взяв ініціативу на себе та підготував проект закону, який передбачає повне скасування депутатської недоторканності та обмеження недоторканності суддів», – сказав Президент України.

Очільник держави переконаний, що цю ініціативу підтримає суспільство.

Пропонуємо більш доцільно розібратись у цьому питанні: чому ж депутатська недоторканність в Україні викликає нарікання?

Ключова різниця між імунітетом парламентарів в Україні і розвинених демократіях – це те, що в демократичних країнах чітко вказують, на що може розповсюджуватися недоторканність, тобто винятково на професійну діяльність народних обранців. В нашій державі вона поширюється, фактично, на всі сфери дій депутатів.

Одразу можна сказати, що інститут депутатської недоторканності треба змінювати, однак не скасовувати. Уявіть собі, що було б, якби депутати були позбавлені імунітету при Помаранчевій революції та Революції гідності? Що було б з політичною опозицією, з Майданом? Адже саме дія Закону України «Про статус народного депутата України» допомогла опозиціонерам зберегти в свій час шанси на свободу.

Склалось так, що недоторканність виникла для захисту інтересів самих депутатів, тобто, щоб парламентарі могли діяти та висловлювати вільно свої думки у Верховній Раді.

Парламентська недоторканність є правовим інститутом, притаманним більшості держав світового співтовариства. Сьогодні в багатьох європейських країнах існує тенденція до звуження її обсягу та меж. Виходячи з іноземного досвіду, можна сказати, що депутатська недоторканність ніяким чином не повинна захищати представників влади, які були чи будуть затримані на місці злочину. Головна мета імунітету парламентарів в кожній країні – гарантування виконання депутатом всіх своїх повноважень в межах закону.

Стосовно України, відповідно до статті 80 Конституції України, «Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результатами голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».
 
«Виходячи з гіркого досвіду нашої країни, за депутатською недоторканністю ховалось доволі багато порушників, які діяли в межах своїх інтересів, таким чином нівелюючи чинним законодавством. Складається враження, що даний імунітет надалі притягує до парламенту тих, хто навіть не має за мету займатись законотворчою роботою. Отже, можна зробити сумний висновок: на території України депутатську недоторканність використовують для прикриття злочинів та уникнення покарання», – стверджує політолог Тарас Лозинський.

На сьогоднішній день необмежена депутатська недоторканність вважається пережитком минулих часів, а також одним із способів зловживання. Тому вона підштовхує підприємців та схильних до зловживання чиновників до «походів» в депутати, що сприяє уникненню відповідальності ними. В названому сенсі варто вести мову, в першу чергу, про зняття привілеїв і матеріальних пільг для парламентарів. Адже за Конституцією України всі мають рівні права перед законом.
На думку керівника ГО «Розвиток Громади» Андрія Болюбаша: «Потрібно встановити такий механізм недоторканності, щоб при зловживанні депутатами ним, суспільство могло захиститись від парламентарів і не тільки позбавити зловмисників захищеності, але й притягнути їх до відповідальності за скоєне.

Тому депутатська недоторканність має діяти суто в межах парламенту, а використання її поза Верховною Радою має бути не дійсне. У нас же представниками влади імунітет практикується в сенсі вседозволеності. Це не може так продовжуватись. Потрібно ввести відповідні заходи та реформувати інститут депутатської недоторканності в Україні.»