Братерські відносини: стереотип чи реальність?

Чи зможуть об’єднатися і прижитися мешканці Заходу і Сходу України?

20 жовтня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” № 1706-VII. Цей закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

“Внутрішньо переміщеною особою” закон називає громадянина України, що постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Тобто під поняття “внутрішньо переміщені особи” підпадають так звані переселенці зі Сходу України, чи анексованої АР Крим.

Законом передбачено, що завдяки організаційно-інформаційним засобам потрібно забезпечити для внутрішньо переміщених осіб належні умови соціальної адаптації, забезпечення тимчасовим житлом, сприяння у працевлаштуванні, продовження здобуття освіти, сприяння можливості залучення коштів гуманітарної, благодійної допомоги, в тому числі з боку міжнародних установ, організацій та закордонних країн.

Як стало відомо, за останніми показниками у Львівській області зареєстровано близько 9 тисяч 352 переселенці зі Сходу України та АРК. За неофіційними даними на Львівщині перебуває у 3 рази більше мігрантів. Кількість переселенців є дійсно великою. Як наслідок, виникає низка актуальних питань:

1. Чи зможе місто прийняти та забезпечити роботою усіх переселенців?
2. Чи є небезпека у збільшенні злочинності при такій кількості біженців?


Ми прийняли наших східних та південних сусідів та надали їм, перш за все, житло та медичну допомогу. Небайдужі мешканці Львова впускають у власні домівки людей, які не мають даху над головою. Завдяки центру зайнятості всі охочі можуть отримати роботу за спеціальністю. Виникає питання: чи відчули ми подяку за прийом внутрішньо переміщених осіб?
 

“Першими, кого прийняло наше місто, були кримські татари, які виїхали з анексованого Криму. Сьогодні вони відкривають магазини, працюють і намагаються прижитися усіма можливими силами. Про переселенців зі Сходу склалась протилежна думка. Проблема у їхній нахабності і вседозволеності. Від них відчувається елементарна зневага до мешканців міста Львова. Самі львів’яни втомились слухати образи у свій бік та почувати себе так, наче вони винні у війні на Сході і зобов’язані чимось перед мігрантами. З цих причин у мешканців Львова виникає антипатія до переселенців. Як наслідок, через недовіру до мігрантів, місцеве населення не прагне здавати своє житло приїжджим зі Сходу, надавати робочі місця на підприємствах, навіть порядним людям”, – зауважив політолог Тарас Лозинський.


Серед львів’ян поширюється проблема безпеки на вулицях міста. Більшість людей на свій ризик паркує авто на темних вулицях, залишає без догляду на довгий час домівки і звичайно просто повертається наодинці додому з роботи. Насправді рівень безпеки значно знизився. Причиною цього стало зокрема збільшення кількості мешканців Львова. Проблема також у тому, що більшість переселенців не реєструється і для правоохоронців стає майже неможливим затримати таких осіб. Тому за останні місяці все більше з’явилось нерозкритих злочинів.
 


“Роблячи підсумок, загалом варто зазначити, що серед мешканців поширена така тенденція, що до кримських татар ставляться добре, до людей зі сходу – погано. Татари підтримали Україну, вони не пускали росіян до останнього і виїхали, коли на територію Криму прийшли окупанти й почали утискати їхні права. Щодо донеччан та луганчан, то усі ми бачили, як вони ставляться до українських військових. Зараз можемо спостерігати як переселенці зі сходу ставляться до подій у їхніх містах, адже на Львівщині дільничі інспектори оголосили полювання на мігрантів, котрі ухиляються йти захищати свої міста.

Це все не є обґрунтованим, скрізь є “зіпсовані” люди. Соромно за тих приїжджих, які плюндрують ім’я Донбасу та створюють такий негативний образ своєму регіону. Будемо надіятись на те, що ті внутрішні мігранти, які пожили вже деякий час у нашому середовищі, зможуть влитись у наше суспільство, а ті, що планують повернутись назад додому або вже повернулись, поміняють свою думку та стануть більш свідомими. Надіємося, що тривале перебування проросійських переселенців на території західної України змінить їх на краще”, – підвів підсумок Тарас Лозинський.


Не потрібно розділяти людей на 2 табори та допомагати Путіну здійснити його план розколу України і розпалювання ще більшої ворожнечі. Ми всі розуміємо, що між людьми зі Сходу та Заходу зникло братерське ставлення один до одного. Нашим першочерговим завданням і цілями є показати:

1. єдність і цілісність України;
2. швидке вирішення внутрішніх проблем без втручання Росії;

Народ український є сильним, патріотично налаштованим і здолає будь-які труднощі!

Тарас Лозинський, політолог