Що слід мобілізованим очікувати від влади?

У Генштабі перед оголошенням початку четвертої хвилі мобілізації заявили, що відмовитися від виконання обов’язків в АТО не вдасться.

Уникання виконання військового обов’язкоку призведе до кримінального покарання. І справді, все чітко описано у Кримінальну кодексі: “відмова від несення обов’язків військової служби карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років”. Відповідно порушників буде притягнуто до відповідальності. Проте що передбачено законом тим, хто не ухилявся і не уникав служби? Яким чином держава готова допомогти тим, хто з честю пройшов військову службу, захищаючи свою Батьківщину? Чи буде виконуватися все, що чорним по білому розписано у законах України?

Віднедавна військовослужбовці зіткнулись з досить важливою проблемою. Чи слід чекати від держави допомоги, якою вона так стимулює бійців? Чи отримають пільги учасники бойових дій? Звичайно захищати свою державу, її цілісність та недоторканість є обов’язком кожного громадянина України. Проте існують такі поняття, як сімейне коло, яке стоїть в кожної людини на першому місці. Кожного в глибині душі тривожить питання, хто буде піклуватись про родину та хто забезпечить майбутнє їхніх дітей. Тому, перш за все, перед тим як віддати життя за державу, кожен мобілізований замислюється над досить важливим питанням: хто буде піклуватися про мою дитину, сім’ю чи батька й матір?

Українське законодавство містить чимало актів, якими в різній мірі передбачено пільги для учасників бойових дій. Центральне місце у цій сфері займає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того вказане питання регулюється Законами України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими нормативними актами.

Як відомо, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини, відповідно до яких існує досить вигідний перелік пільг, які передбачені для учасників у ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»:

1. Безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, забезпечення санітарно-курортним лікуванням, щорічне медичне обстеження тощо.
2. 75-процентна знижка плати за користування житлом та комунальними послугами.
3. Безкоштовний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту.
4. Першочергове забезпечення житловою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва тощо.

Ці пропозиції є вигідними для мобілізованих, але виникає наступне питання: чи можна довіряти державі і чи варто очікувати вищезгаданих гарантій, які передбачені законодавством України? Більшість військовослужбовців продовжують скаржитись на те, що не можуть отримати відповідного лікування і до того ж безкоштовного. Проблема завжди виникає з документами, адже більшість військових повернулись додому без них. Також неодноразово чули пропозиції від європейських країн, які з радістю приймуть важко поранених бійців на ефективне лікування. Тут знову виникає наступна проблема з тими ж документами. Можна зробити такий висновок: приїхавши з війни, солдати вирушають на наступну війну з документами, через які не можуть отримати пільги, обіцяні державою. Лише з повним пакетом документів вони можуть очікувати від держави надання тих чи інших послуг.

Особливо актуальним сьогодні є питання з надання житла та земельних ділянок. Неодноразово ми чули скарги на владу стосовно цього питання, яке викликає низку незручностей для постраждалих та скалічених війною людей. Учасникам бойових дій законом передбачено надання житла в першу чергу – протягом двох років з дня взяття на квартирний облік. До цієї категорії включено й осіб, які отримали поранення, контузію або каліцтво при виконанні обов’язків військової служби. Але чи буде таке забезпечення першочерговим і чи виконуватиметься у визначені терміни? Адже, як показує досвід, на житло можна чекати довго, оббиваючи бюрократичні пороги органів місцевого самоврядування. Часто “виборювання” чесно заслуженого увінчується невдачею, оскільки чергу квартирного обліку можна змінити завдяки корупційним схемам так, як це на руку високопосадовцям. Їм простіше сказати, що в казні нема коштів для будівництва житла для учасників воєнних дій і вже традиційно напихати свої кишені державними грішми. Учасники військових дій також мають право на відведення їм земельних ділянок для житлового будівництва, садівництва та городництва. Війсковослужбовці можуть отримати землі з державної чи комунальної власності, подавши заяву до відповідних органів і вказавши цільове призначення, орієнтовані розміри та місце розташування.

Знову ж виникає питання, чи зможе держава задовольнити всі запити військовослужбовців згідно закону, оскільки мобілізованих є багато. Чи зможуть вони отримати земельні ділянки в бажаному місці? З цього приводу можливі спекуляції, які обгрунтовуватимуться тим, що в наявності нема земельних ділянок для відповідного призначення військовослужбовців. Адже вигідніше віддати землю за нескромну винагороду більш впливовим людям. Також можуть надати землю у небажаному місці і виникатиме дилема, оскільки будуть невдоволення з боку громадян, яким просто земля в іншому районі чи області невигідна.

Держава обіцяє багато, та реалізувати все не завжди під силу. Зараз головне, щоб нарешті припинилися спекуляції стосовно допомоги людям, які потом і кров’ю захищали свою Батьківщину, щоб не було не так, як у ситуації із посвідченням учасника АТО, що викликала бурю неприємних емоцій та проблем для отримувачів.

Тарас Лозинський, політолог