В українському суспільстві подвійні стандарти є поширеним явищем, однак коли йдеться про політичні партії і їх лідерів, рідко в період однієї каденції партія по-різному трактує однакові ситуації та процеси.
19 лютого Садовий у коментарі Громадському зазначив, що підтримує ініціаторів економічної блокади Донбасу, радикальні дії депутатів Семена Семенченка та Єгора Соболєва. Зі слів лідера Партії Самопоміч, вони діють «в інтересах українського народу». Сам Єгор Соболєв пояснює «зараз ми можемо проводити рішення тільки тоді, коли маємо не тільки розроблений законопроект в парламенті, а й потужний тиск з боку людей, яким це рішення потрібно».
Незважаючи на негативні наслідки залізничної блокади Донбасу для енергетичної та фінансової систем України, у великій політиці лідер Самопомочі підтримує радикальні дії, начебто спрямовані на боротьбу з корупцією.
Натомість, коли прості львів’яни блокують створення міні-сміттєзвалищ по усьому місту, мер називає їх бандитами та тітушками. Те ж саме відбувається і під час засідань Львівської міської ради, де людям з проблемними господарськими питаннями перекривають допуск до сесійної зали, а неакредитованим журналістам відмовляють у присутності. Сама ж львівська Ратуша у той час «кишить» бритоголовими найманцями з охоронних фірм і бійцівських клубів. Водночас, всім забудовникам Львова відомо, що без ласого кусня у владу, жоден будинок у Львові не з’являється.
Сконцентрувавши у руках місцеву владу та маючи у Верховній Раді України 27 депутатів, лідер Партії «Об’єднання Самопо́міч» виступає у ролі тирана щодо людей, які привели його до влади, однак на загальноукраїнському рівні він та його партія видає себе жертвою свавілля центрального апарату, який прикриває корупційні схеми та діє проти народу України.
При таких двояких стандартах у політиці лідер Партії «Самопоміч» компрометує себе не лише на місцевому рівні, де у нього сконцентрована уся повнота влади, але й на загальнодержавному, як такий, що не може цивілізованими дипломатичними методами та аргументами відстояти свою позицію.
Стандартна поведінка політиків, які прийшовши до влади нарікали на надуманих ворогів, які їм заважали ефективно керувати, привела Україну до нинішнього стану. У Львові, міському голові та лідеру Партії Самопоміч заважають громадські організації вирішити проблему зі сміттям, а на загальнодержавному рівні неназвані політичні сили не дають змоги розкидати це сміття по городам та лісосмугам. Депутатам від Самопомочі у Верховній Раді заважають таємні зв’язки олігархів пролобіювати потрібні закони і вони вимушені вдаватися до блокади та протестних акцій аби добитися справедливості.
Політичний лідер, який є одночасно тираном та праведником, на думку соціологів, може претендувати на найвищу владу в Україні. У такому випадку, щоб зазирнути у майбутнє достатньо поширити на всю державу львівські проблеми з незаконними забудовами, недобросовісними перевізниками, безладом у господарці та непрозорими схемами у владі.