Більше року м. Львів лихоманить від проблеми вивезення та утилізації сміття. 4 серпня мешканці міста із жахом сприйняли інформацію, про підвищення тарифів на вивезення ТПВ більш як у двічі.
Згідно рішення виконкому Львівської міської ради з 1 вересня 2017 року львів’яни оплачуватимуть ці послуги за новим тарифом, що в середньому складає близько 800 гривень за 1 тону сміття. Або як його реально нараховують мешканцям орієнтовно 1,6 гривень за метр квадратний житлової площі.
На жаль, проблема із вивезенням сміття у місті настільки загострилася, що іншого вибору у мешканців, як прийняти цю інформацію за даність — не залишилося. Адже у місті в основному живуть свідомі люди, які розуміють, що за все слід платити ту ціну, яку воно вартує. Однак складається враження, що нам все частіше доводиться платити не за надані послуги, а за чиюсь безгосподарність, халатність та жагу легкої наживи.
Спроби міських урядників налагодити системний процес поводження з ТПВ у м. Львові з моменту трагедії на Грибовицькому симіттєзвалищі виглядали хаотичними і недолугими. Попри те, мало хто з мешканців знає, що ще у 2014 році задовго до трагічних подій у Грибовичах Ухвалою міської ради № 4132 від 18.12.2014 затверджено «Програму поводження з твердими побутовими відходами у м. Львові на 2014-2018 роки», яка є основоположним документом для міста у цій сфері.
Як стверджують розробники Програми її основною метою є «…створення системи поводження з ТПВ заснованої на нових технологіях для вирішення наявних проблем у короткостроковій перспективі та підготовки матеріальної, інформаційної і фінансової бази для управління ТПВ у місті на довгострокову перспективу». Благі наміри міських урядників про новітні підходи у питаннях поводження з ТПВ ставить під сумнів уже наступний абзац, де стверджується, що калькуляційною одиницею при розрахунку тарифів на послуги вивезення ТПВ є 1 кв. м загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку). Тобто у європейському місті Львів у 21 столітті діють норми радянських часів, де сміття утворюють не мешканці, а квадратні метри площі. При цьому міська влада посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги”, якою затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій і перелік послуг, серед яких вивезення побутових відходів. Однак, чомусь цнотливо змовчала, що такий механізм розрахунку береться до уваги, якщо послуги вивезення ТПВ виконуються на умовах субпідряду. Тобто мешканці не укладають прямих договорів із надавачами послуг підприємствами перевізниками, а працюють через прокладки ЛКП.
То чому ж при розробці нової п’ятирічної Програми поводження з ТПВ, міська влада не подбала хоч про далеку перспективу укладання прямих договорів між мешканцями і підприємствами. Більше того, чому питання саме такого європейського, прозорого підходу взаємовідносин між надавачами та отримувачами послуг не стоїть на порядку денному у Ратуші навіть сьогодні?
Відповідь на це питання можна побачити, проаналізувавши Програму поводження з твердими побутовими відходами у м. Львові на 2014-2018 роки більш детально. Отже, розглянемо основні показники програми, та спроектуємо на нові реалії в яких доводиться жити Львівянам. Відразу зазначимо, що у цій статті не ставимо під сумнів розрахунковий показник тарифу, та інші показники, закладені у Програмі, адже саме вони є основою для підрахунків тарифу мешканцям, планування бюджетів тощо.
Згідно даних, наведених у згаданій Програмі у 2017 році з м. Львова заплановано вивезти 221620 тон ТПВ. Приблизно 600 тон/день. Якщо врахувати що на третину цього об’єму (з 1 вересня 2017 року до 31 грудня 2017 року) 73873 тони, буде тариф в середньому 800 грн/тонну, то щомісяця необхідна сума для компенсації перевізникам за вивезення ТПВ орієнтовно складає 14,8 млн. гривень.
Пригадуєте, ми зауважували, що у м. Львові тариф нараховують не на 1 мешканця, який власне утворює відходи, а на квадратний метр житлової площі? Так от, згідно тієї ж Програми житловий фонд Львова станом на 2014 рік складав 14,6 млн. м. кв. Протягом 2015-2017 років здано в експлуатацію ще приблизно 700 тис. м. кв. житлової площі. За “логікою” комунальників ділимо необхідну місячну суму для компенсації перевізникам на житлову площу — отримуємо максимальний тариф для населення менше 1 грн/м.кв. Натомість комунальники заявляють, що тариф складатиме 1,6 грн/м.кв. Різниця у 60 коп. на квадратний метр. Тобто згідно нового тарифу за місяць мешканцям міста за вивіз ТПВ у рахунках буде виставлена сума у 24,0 млн. гривень. Натомість перевізникам буде перераховано – 14,8 млн. гривень. Решта – 9,2 млн. гривень на місяць залишаються на рахунках ЛКП? І це, якщо не враховувати, що ще досить великий обсяг вивезення ТПВ оплачують різного роду структури.. офіси, підприємства. Тобто необхідний місячний обсяг для компенсації за вивезення ТПВ у 14,8 млн. грн.. акумулюватимуть не лише мешканці.
Далі ще цікавіше. Згідно розрахунків розробників Програми (нагадуємо, що ці цифри закладені у рахунках кожного із нас) один мешканець міста Львова продукує 240 кг ТПВ у рік . Якщо взяти до уваги кількість населення м. Львова із найбільш “оптимістичними” показниками — 760 тис. осіб маємо максимальну кількість утворення ТПВ у місті 495 тон/добу. Не 600 тон, як стверджують у міській раді. Звідси випливає, що близько 2,4 млн гривень на місяць мешканці сплачуватимуть за “вивезене” сміття, якого й не було взагалі.
Врахувати, що оплату послуг мешканці зобов’язані здійснювати лише по факту їх надання – то маємо справу з шахрайством в особливо великих розмірах.
Звичайно, усі показники, наведені у Програмі є лише розрахунковими цифрами, і реальний стан справ може відрізнятися. Проте масштаби обкрадання львів’ян лише на послугах з вивезення сміття просто вражають.
Не поганий бізнес, якщо не враховувати того факту, що чи не усі ЛКП міста декларують про свою збитковість та фінансову неспроможність надавати якісно та в повному обсязі передбачені послуги. На жаль, до поки такі схеми будуть дієвими, про прозорість процесу формування тарифів ніхто не буде турбуватися.
Отже, свідомим львів’янам потрібно потурбуватись про ліквідацію прокладок ЛКП і укладати договори з реальними надавачами послуг на вивезення певної кількості кубометрів непотребу, а не за квадратні метри житлової площі!