З 12 березня, коли в Україні було лише 5 хворих на коронавірус, Кабмін запровадив жорсткий карантин. Весь малий і середній бізнес завмер, за винятком мережевих супермаркетів, відокремлених продуктових крамниць і аптек. Цілий місяць підприємці чемно мовчали, витрачаючи останні заощадження та виконуючи вимоги уряду. Але коли на першому етапі виходу із карантину уряд, в стилі 95-кварталу, відкрив музеї і бібліотеки, в яких неможливо провести дезінфекцію, а персонал літнього віку не спроможний добратися до роботи без громадського транспорту, у підприємців увірвався терпець.
Чому в супермаркеті загальноукраїнської мережі може перебувати одночасно кілька сотень покупців, а у власників малих крамниць, салонів, закладів харчування забрали можливість заробляти на життя, та більше того, влада обіцяючи привілеї для малого бізнесу загнала його в боргову яму? Єдиним пом’якшенням було зняття для самозайнятих підприємців сплати впродовж двох місяців єдиного соціального внеску, що фактично було окозамилюванням, бо за найманих працівників, які при простої бізнесу під загрозою штрафних санкцій заборонили звільняти, довелося в повному об’ємі платити податки і виплачувати заробітну плату.
Деякі органи місцевого самоврядування оголосили про пільги на оренду комунальних приміщень, що в реальності перетворилося у збір доказів про те, що підприємець не працював дистанційно і не здійснював доставки. Та й відсоток підприємців, які орендують приміщення у влади просто мізерний у співвідношенні з приватними орендодавцями. У підсумку за два місяці карантину малий і середній бізнес просто знищено. Половина закладів харчування і сфери розваг, які не працюватимуть ще щонайменше до 22 травня вже самоліквідовано, решта довго не зможе набрати потрібних потужностей.
Саме два вищезгаданих фактори знищили малий бізнес, і саме ці дві статті видатків підтримала влада сусідніх європейських країн. Так, в Австрії уряд покриває 80% витрат бізнесу на зарплати, Польща з 13 березня тимчасово припинила дію усіх договорів оренди, укладених на площі понад 2 тис.кв. м., Німеччина спростила доступ до кредитів, надала податкові пільги та фінансує 67% витрат на зарплати протягом 12 місяців, Великобританія підготувала фінансові пакети для малого бізнесу, звільнила від сплати ПДВ до кінця червня, здійснює виплати 80% витрат на зарплати і заморозила іпотечні кредити.
Українська влада завчасно вводячи карантинні заходи, кинула малий і середній бізнес напризволяще, посилюючи безглузді обмеження, такі як несподіване закриття ринків, що призвело до знищення дрібних аграріїв і підприємців, які вклали кошти у сезонний товар. А насильне повернення заробітчан додому призвело до щоденного збільшення на 5 тис. осіб армії безробітних.
Тепер, при масовому закритті ФОПів наш уряд пропонує підприємцям «повільну смерть» у вигляді кредитів для вчасної сплати податків, оренди і заробітної плати найманим працівникам.
Від того, як українська влада під страхом смерті від коронавірусу, продалася бізнес-гігантам і знищила малий бізнес, стає моторошно. Подібні обмеження запроваджували країни лише при стрімкому зростанні хворих, а інші країни, з високим рівнем медицини взагалі відмовились від рекомендацій ВОЗ і до слова, зараз перебувають на такому ж епідеміологічному рівні що й інші, але з міцною економікою.
Карантин у нашій країні заздалегідь ввели наче б то, для того, щоб розтягнути епідемію в часі, і щоб занедбана медицина могла підготуватись до спалаху захворюваності, натомість, виділені державою кошти успішно витратили на наддорогі засоби захисту, а апаратів ШВЛ, які єдині, доведено, є рятівними для хворих на коронавірус далі катастрофічно бракує.
Протестувати у ситуації яка склалася – це поглибити своє фінансове ярмо, адже замість підтримки можна отримати штраф. Але невдоволення і немовчання бізнесу, лякає владу. Народна підтримка мера Черкас, який оголосив про нерівні умови для бізнесу, «опустили можновладців на землю». Як з’ясувалось, українці не настільки бояться коронавірусу, щоб жити в злиднях. Саме страх перед великим народним протестом змусила Кабмін, за тиждень до завершення карантину оголосити про пом’якшення для бізнесу, які вже мало кого врятують від банкрутства, а тим паче не вбережуть нашу економіку від неминучої затяжної кризи з бідним населенням і порожніми «недоторканими» супермаркетами.