Система автостоянок і багатоповерхових паркінгів навколо історичного центру, ідеально курсуючий громадський транспорт, трамвайні колії в Лисиничах, Рясне, розширена мережа тролейбусних ліній, ландшафтно-рекреаційні території і зелені насадження у кожному кварталі, достатня кількість місць у дошкільний навчальних закладах, новаційний сміттєперебний завод – це все Львів, відповідно до Генерального плану.
В реалії – хаотично відкориговані детальні плани територій з грандіозними новобудовами на місцях рекреаційних зон, відсутність інфраструктури, транспортний колапс, застарілий і збитковий громадський транспорт, брак дитячих садочків і шкіл та відсутність будь-якої стратегії розвитку міста.
На старті нового року варто зазирнути до чинного Генплану м. Львова, який передбачає розвиток міста на період до 2025 року, адже місто перебуває на екваторі виконання цього стратегічного для будь-якого міста документу.
Міський громадський транспорт стосується найбільшої кількості львів’ян. Станом на сьогодні містяни з легкістю досягали б місця призначення на півночі міста користуючись продовженим трамвайним маршрутом №6, та новим маршрутом до автовокзалу на Стрийській, тролейбусним маршрутом від кінотеатру ім. Довженка до вул. Кульпарківської та до районів Рясне та Рясне -2. Натомість, маємо трамвайну колію на Сихів, по якій повільно курсують трамваї з низькою пасажиромісткістю.
Про завершення розроблення транспортної схеми говорити взагалі не варто, оскільки транспорт у Львові рухається відповідно до незрозумілих і неочікуваних змін дорожніх знаків.
Виконання хоча б незначної частини розділу Генплану щодо розвитку інженерної інфраструктури та об’єктів забезпечення життєдіяльності міста дозволило б уникнути Грибовицької трагедії, адже у 2010 році мали бути готові ТЕО нового сміттєпереробного заводу, на території південної частини міста, безпеку містян забезпечувало б новеньке пожежне депо, а трамвайне депо на 100 одиниць техніки, відкинуло б потребу у закупівлі приватних авто на «польських бляхах».
«Сихівський», «Кортумова гора» та «Скнилівський» парки швидше забудують, а ніж впорядкують, кошти на такі проекти можна знайти лише в громадському бюджеті міста, який станом на сьогодні йдуть на такі захищені сфери як освіта і охорона здоров’я.
Відсутність у міської влади стратегічного бачення розвитку міста призводить до загального невдоволення львів’ян, яких станом на 1 листопада управління статистики нарахувало 757 835 людей. Цікаво, що за найоптимістичнішими прогнозами у Генплані міста у 2025 році передбачено 760 тис. жителів міста. З об’ємами житлового будівництва ситуація ще критичніша, адже найбільші об’єми здачі житла цим документом передбачено у 2019 році і складають 300 тис. кв. м. В дійсності, за даними Управління статистики, у 2016 році здано в експлуатацію 475 388 кв. м, у 2015 – 571 836 кв. м, у 2014 – 423 373 кв. м, у 2013 – 246 553 кв. м, у 2012 – 242 463 кв. м, у 2011 – 301 880 кв. м і 2010 – 184 484 кв. м. Відповідно інфраструктура і мережі передбачені Генеральним планом є неактуальними, а враховуючи, що заходи з розвитку міста частково виконані лише до Євро-2012, Генплан взагалі не можна вважати стратегічним документом розвитку нашого міста.
Саме розроблення місцевих правил забудови могли б надати розуміння міського розвитку усім львів’янам. Житлове будівництво і території придатні під житлову забудову у місті розвиваються не відповідно до Генплану, а у відповідності до наявності вільних земельних ділянок, незалежно від цільового призначення, стану інженерних мереж, наявності соціальної інфраструктури та транспортного сполучення.
Найголовніше, що процедура надання дозволів на житлове будівництво через містобудівну раду і рішення виконкому не передбачає аналізу соціальної і інфраструктурної спроможності районів міста. Архітектори, які засідають у містобудівній раді дають оцінку естетичній привабливості нового будівництва, а члени виконкому слідкують за наявністю необхідної кількості довідок та дозволів. Ніхто не вивчає і не аналізує, спроможності транспортної мережі району, кількість садочків і шкіл, навантаження на інженерні і комунікаційні мережі. В результаті страждають не лише мешканці новобудов, але й забудовники, яким «викручують руки» водо- і енерго- постачальні організації, змушуючи вкладати кошти не у розбудову соціальної інфраструктури, а у комунікації, які в останній момент не витримують навантажень.
Зрозуміло, що ситуацію не врятує 1 млн. грн., який депутати люб’язно виділили на внесення змін та доповнень в окремі розділи Генерального плану м. Львова та майже 483 тис. грн. на План зонування території Галицького району м. Львова під час останнього пленарного засідання ЛМР. Адже, ситуативне розроблення детальних планів територій, які обмежуються кількома вулицями лише загострюють ситуацію у місті.
Відкрита і прозора процедура погодження новобудов, чіткі правила забудови у місті, і навіть тимчасова заборона на розбудови окремих, інфраструктурно відсталих районів міста унеможливлять повний колапс в місті.
Хаотичні забудови, відсутність загальноміських інфраструктурних проектів, кредити на стратегічно непродумані проекти щоденно наближають нас до неминучого паралічу, який позбавить львів’ян вільно переміщуватися, працювати, вчитися і загалом комфортно жити.