Львівські перевізники звикли працювати з «чорним налом» – готівкою, не врахованою в офіційних документах, в бухгалтерських рахунках, звітних балансах. Це підтверджує офіційна фінансова звітність кожного перевізника. Адже, відповідно до економічних законів, при такому доході усі перевізники мали б збанкрутіти після першого року ведення господарської діяльності.
Отже, переглянемо офіційний дохід львівських перевізників, які працюють з міською владою, мають своє лоббі в міській раді, беруть участь в конкурсах на пасажирські перевезення у місті і області. Найкращим фінансовим показником підприємства є чиста маржа – це чистий прибуток та рентабельність активів яка показує скільки прибутку припадає на 1 грн. Ці якісні і кількісні показники ефективності діяльності будь-якого підприємства у львівських перевізників здебільшого мають мінусове значення.
ПАТ «Львівське АТП-14630», працює на ринку понад 20 років. Власником підприємства є Хома Володимир Євгенович, хоча юридично засновниками є ще 829 акціонерів. З 2000 року підприємство по кілька років поспіль показує збитки, у 2012-2014 році заробило 0 грн., у 2015 році – дохід склав 1,3-1,4 млн. грн., а у 2016 році аж 220-230 тис. грн. На АТП-14630 працює пів тисячі працівників.
ТзОВ «Фіакр Львів» працює на ринку пасажирських перевезень понад 22 роки. Власниками є Левик Роман Михайлович (80,02%) і Кащук Лілія Романівна (19,98%). Цьогоріч підприємство пережило аж три планові перевірки: Держпраці, Держекоінспекції і ДСНС. Підприємство останні роки працює збитково, так у 2016 році збиток склав 3 млн.грн., 2015 – 900 тис.грн., 2014 – 1 млн.грн., 2013, 2012 роки – по 1,3 млн.грн. На підприємстві працює близько 400 працівників, при цьому їх кількість, незважаючи на збитковість, щорічно зростає.
ТзОВ «Міра і К» займається пасажирськими перевезеннями понад 15 років. Власниками є Велійка Іван Богданович (31%) і Шкурган Микола Іванович (69%). У 2016 році компанія показує збиток у 100 тис.грн, у 2015 році прибуток 570-580 тис.грн., 2014 рік прибуток понад 1100 тис.грн., 2013 рік прибуток 540-550 тис.грн., 2012 і 2011 роки також були прибутковими. ТзОВ «Міра і К» є співзасновником ТзОВ «Львівське автотранспортне підприємство 24662», на якому працює кілька працівників і яке займається електричним устаткуванням електричних станцій та мереж і є не надто прибутковим.
Понад 17 років тому створено ТзОВ «Успіх БМ». Підприємство має аж сім засновників і є найстабільнішим у фінансовій діяльності серед усіх львівських приватних перевізників. Так, 2016 рік приніс більш ніж 2 млн. грн. доходу, 2015 – 900 тис. грн., 2014 – був збитковим у 1,6 млн. грн., 2013 – майже 700 тис. грн. прибутку, 2012 – 14 млн. грн..прибутку, 2011 – 6,5 млн. грн. прибутку.
Найзаможнішим є автотранспортне підприємство АТП-1, створене Львівською міською радою у 2001 році. Розмір статутного капіталу підприємства сьогодні становить 403 273 200 грн. Цікаво, що у липні 2016 року, тобто трохи більше року тому, статутний капітал підприємства складав всього 65 255 888 грн. Насправді, цієї суми у статутному фонді підприємства не має. Адже, замість того, щоб ці кошти витрачати на розвиток підприємства і вкладати в проекти які в подальшому призведуть до модернізації і збільшення прибутку, керівництво їх безсоромно «проїдає», витрачаючи на ремонти приміщень і виплату заробітної плати. Директором, з вересня 2017 року є колишній підприємець Хамула Орест Романович. У 2016 році підприємство мало близько 4 млн. грн. прибутку, у 2015, 2014 – по 1,4 млн. грн., у 2013 – 1,5 млн. грн., а у 2012 році – 2,5 млн. грн., збитку, у 2011 році понад 6,6 млн. грн. збитку, такими ж збитковими були і попередні роки.
Усім зрозуміло, що жодне підприємство, не може кілька років поспіль працювати у збиток. А львівські перевізники можуть! При цьому, вони активно й надалі виборюють право на отримання нових «збиткових» маршрутів, погоджуються на «кабальні» умови перевезення пільговиків та пасажирів і докладають зусилля щоб воювати між собою і міською владою у судах.
Водночас, вони консолідовано докладають ще більше зусиль, щоб залишити без змін існуючі у Львові «закони економіки», щоб вартість проїзду зростала, а контролю і обліку не було жодного, щоб львів’яни платили за жахливі пасажирські послуги, готівка лилася рікою, а міський бюджет від такої господарки отримував лише мінусові показники.