Громадська організація об’єднала два різні покоління. Здавалось, що молодь і пенсіонери не мають про що говорити. Та проект показав, що насправді це зовсім не так. Усі учасники заходу жваво спілкувалися і отримали щирі емоції і багато чого зрозуміли для себе.
Побували в геріатричному пансіонаті «Дім Надії», де провели святковий вечір в компанії жителів цього центру та його працівників. Тут ми зустріли людей з надзвичайними історіями, людей, які побували в іншому кінці світу… людей, які поступово втрачають себе, людей, які з кожним днем все більше забувають те, чим вони жили раніше, людей, які давно не бачили свою сім’ю. Це просто чудо, що ми натрапили на цей будинок. Так, там є все, прекрасні умови і лікування, але цим людям так жахливо не вистачає уваги та спілкування, і ми несказанно щасливі, що змогли дати їм хоч короткотривале, та все ж спілкування, яке трохи вивело їх з тієї апатії. Ми почули цікаві життєві розповіді, співали пісні молодості наших старших друзів та трошки покращили свої кулінарні здібності, - діляться враженнями організатори проекту на сторінці у Facebook
Ось враження однієї з учасниць проекту «Міст поколінь» Юлії Любич (студентки):
"їм потрібне спілкування, приходьте до нас ще, просто на вихідні, коли маєте час" - так казав нам, прощаючись, директор закладу. А 86-річний пан Павло йшов до самих дверей нас проводжати. Вечір пройшов зовсім не так як я очікувала, проте було щось невимовно зворушливе у цій зустрічі двох різних світів. А пісні в нас одні й ті ж
Subscribe for our daily news